Тривога гризла тітку Світлану зсередини. Її улюблена племінниця, Галина, у свої двадцять п’ять років усе ще була незаміжня. Сама Світлана здобула щастя у другому шлюбі, овдовівши у молодому віці, і не могла зрозуміти скрутного становища Галини з чоловіками. Кожен приїзд тітка Світлана обговорювала це питання, навіть пропонувала варіанти сватання у Києві чи навіть онлайн. Але Галина, яка зустрічалася з Петром два роки, відмовилася. Їхні стосунки ніяк не розвивалися. Петро ухилявся від серйозних розмов, відповідаючи двозначно, коли Галина цікавилася його почуттями та планами на їхнє майбутнє.
Світлана радила Галині не витрачати свої найкращі роки на нерішучість. Її пораду, хоч і була вона виключно з найкращих спонукань, було складно реалізувати. Галина знаходила Петра привабливим, але, за словами її батьків, ідея спільного життя до шлюбу була неприйнятною… Але ж Петро тільки це і міг їй запропонувати… Напруга між Галиною та Петром наростала, що призвело до розриву. Галина ініціювала завершення стосунків, сподіваючись, що Петро схаменеться і не дасть їй зруйнувати їхні стосунки, але він погодився простим «Як скажеш».
Біль був нестерпним, Галина довго після цього сумувала за чоловіком, за якого колись хотіла вийти заміж і будувала плани. Тітка Світлана, завжди весела та енергійна, намагалася звести Галину із сином подруги, але Галина чинила опір. Незважаючи на це, Світлана влаштувала несподівану зустріч Галини із сином подруги у кафе. Сюрприз вдався на всі 100%, коли у двері увійшов Петро. Петро пояснив, що раніше він не відчував себе досить добрим для Галини, але тепер був готовий до серйозних змін.
З цими словами Петро дістав обручку, освідчився у коханні і зробив довгоочікувану пропозицію. Щастя поглинуло на Галину, вона погодилася, розуміючи, що її серце завжди належало Петру. Їхнє возз’єднання викликало здивування та сміх у багатьох, і кожен розмірковував про цей дивний поворот подій: Петро радів відмові Галини зустрічатися з незнайомцями, а Галина розмірковувала про стійкість їхнього кохання після всіх бурь.