Марійка помчала додому через холодний вітер, мріючи зігрітися гарячим чаєм і закутатися в ковдру. Дійшовши до свого будинку, вона мало не зіткнулася чолом зі своєю сусідкою, тіткою Світланою, яку вона вважала надмірно цікавою. Вони обмінялися парочкою слів, і Світлана натякнула, що Марійка може бути не біологічною дитиною своїх батьків. Приголомшена цим Марійка кинулася до себе в квартиру і почала переглядати сімейний альбом. Сльози навернулися,
коли вона зрозуміла, наскільки люблячими були її батьки, якщо навіть не були її рідними. Коли батько повернувся додому, Марійка розповіла йому про свої підозри. Його реакція ще більше підігріла її сумніви, і вона втекла з дому, не зумівши впоратися зі своїми емоціями. В емоційному сум’ятті Марійка опинилася у сусідньому дворі, де зустріла Романа, свого однокласника. Він відвів її до себе додому, щоб заспокоїти та почастував чаєм.
Марійка неохоче поділилася тим, що дізналася, і своїми почуттями. Роман, мудрий не по роках хлопець, допоміг їй побачити ширшу картину. Він пояснив, що батьки – це не тільки ті, хто народжує, а й ті, хто виховує та любить. Він навіть поділився своїм секретом – що його всиновили, і він вдячний за це,
адже його батьки усвідомлено вибирали його. Натхнена і заспокоєна словами Романа, Марійка помчала додому до стривожених батьків. Вони обнялися в коридорі, їхнє кохання вистояло бурю емоцій. Марійка була вдячна за зустріч із Романом, який показав їй справжню цінність сім’ї. Іноді в житті всяке може статися, але любов і розуміння близьких можуть залікувати найглибші рани.