Лєра і Павло, брат і сестра, стояли перед важким вибором, що стосувався догляду за їхньою старенькою матір’ю. Лєра, на відміну Павла, була готова взяти на себе цю відповідальність. Після довгих обговорень вони дійшли згоди: Лєра переїде до матері і доглядатиме за нею, а Павло на знак вдячності відмовиться від своєї частини спадщини на користь сестри. “Я думаю, це справедливо. Ти пожертвуєш своїм часом і комфортом, щоб допомогти мамі,” – сказав Павло, коли вони обговорювали умови. “Мені це не в тягар. Мама потребує нас,” – м’яко відповіла Лєра. Вони вирішили оформити договір у нотаріуса, щоб одразу врегулювати питання спадщини.
Однак коли настав день підписання документів, Павло раптово змінив своє рішення. “Я передумав,” – несподівано заявив він у кабінеті нотаріуса. Лєра була здивована. “Як це передумав? Ми ж домовилися!” “Я просто не можу відмовитися від своєї частки. Це також і моя спадщина”, – відповів Павло, уникаючи погляду сестри. Лєра відчула себе ошуканою та зрадженою. Вона не чекала такого повороту від брата, з яким вони завжди підтримували одне одного. Незважаючи на своє розчарування, Лєра вирішила продовжити доглядати матір,
розуміючи, що тепер вона не може розраховувати на підтримку брата. Протягом наступних місяців Лєра повністю присвятила себе турботі про стареньку. Вона відчувала тяжкість цієї ноші, але її любов і відданість допомагали їй справлятися з труднощами. Зрештою, коли мати пішла з життя, Лєра залишилася з почуттям глибокого задоволення від того, що вона зробила все можливе для комфорту та благополуччя рідної людини. Павло ж, хоч і отримав свою частку спадщини, ніяк не міг позбутися почуття провини і жалю про своє рішення, яке назавжди змінило його стосунки з сестрою.