Місяць тому я вийшла заміж, але замість того, щоб згадувати цей день з радістю, мені доводиться ковтати розчарування. Все йшло ідеально, поки не відбулося те, що перекреслило наше свято. “Давай не запрошуватимемо твоїх далеких родичів, вони завжди влаштовують проблеми,” – говорила я чоловікові за кілька тижнів до весілля. “Так, звичайно, згоден,” – відповів він, але, як виявилося, не дотримався свого слова. У день весілля, коли я увійшла до зали, мої очі розширилися від подиву та роздратування. Там були всі: дядько Ваня з тіткою Людою та їхні сини – відомі всім своєю схильністю до сварок та бійок. Я підійшла до чоловіка і пошепки запитала:
“Чому вони тут? Ми ж домовлялися!” Він збентежено подивився на мене. “Я не міг їм відмовити… Вони дізналися про весілля і самі вирішили приїхати.” Вечір продовжувався, і я намагалася не звертати уваги на небажаних гостей. Але невдовзі після першого тосту почалося… Дядько Ваня з кимось посперечався, і за хвилину весь зал був залучений до бійки. Столи перевернуті, келихи розбиті, моя весільна фата опинилася у вині та на підлозі. Мій настрій був безнадійно зіпсований.
“Це найжахливіший день у моєму житті!” – схлипувала я, уткнувшись у плече подруги, коли чоловік намагався розняти бійців. Весілля, яке мало стати початком нашого щасливого спільного життя, перетворилося на жах. Навіть через місяць я не можу позбутися образи на чоловіка за його нерішучість та огидні спогади про цей день. Цей досвід став нам серйозним уроком. Ми обидва зрозуміли, як важливо обговорювати подібні рішення і дотримуватися їх, особливо коли йдеться про такі значущі події, як весілля.