Ганна та Марія були нерозлучні з юності, росли в одному селі, ходили в одну школу і поділяли роки свого становлення. Після школи їх шляхи розійшлися: Марія вийшла заміж і залишилася в селі, тоді як Ганна переїхала до міста для здобуття освіти та роботи, перш ніж вийти заміж. Через нове життя, наповнене сімейними обов’язками, вони на деякий час втратили зв’язок. У Марії був відданий чоловік та троє синів. Але в результаті її чоловік Василь поїхав на заробітки до Америки, залишивши її піклуватися про їхніх дітей.
Ганна, усвідомлюючи проблеми виховання дітей, співпереживала ситуації Марії. Василь пробув за кордоном 18 років, посилаючи додому гроші, які Марія використала на будівництво будинків для двох своїх старших синів та господарювання. Після повернення Василя через погане самопочуття Марія відсвяткувала цю подію з Ганною та її родиною. Того ж вечора Марія розповіла Ганні про свою дилему, пов’язану з управлінням значною сумою грошей, яку назбирав Василь. Ганна порадила їй приберегти їх для майбутнього, а не розподіляти між синами. Марія поклали до банку 20 тисяч доларів, присягнувшись зберегти їх для старості.
Минув час, і подруги знову поринули у власні життя, поки Ганна не дізналася про госпіталізацію Марії. Незважаючи на колишнє рішення, Марія таки віддала заощаджені гроші своїм синам, нічого не залишивши на своє лікування. А сини, зі свого боку, які вклали гроші у власні фінансові підприємства, не змогли оплатити медичні витрати своєї матері. Протягом усієї хвороби лише Ганна надавала постійну підтримку Марії, яка, проте, продовжувала високо відгукуватися про своїх синів. Жінка пішла з життя через 6 місяців, до останнього дня вірячи в доброту своїх синів, у той час як Ганна чітко усвідомлювала справжню природу їх підтримки.