У двоповерховому будинку Олі та Поліни, який вони отримали у спадок від батьків, завжди було повно сміху та радості , але також і напруження через питання особистого простору. Сестри часто усамітнювалися на кухні, щоб обговорити, як їм розділити простір будинку, щоб кожна сім’я почувала себе комфортно. “Поліна, можливо, нам варто подумати про поділ будинку на дві частини? Кожній родині буде комфортніше жити окремо,” запропонувала Оля під час одного з таких обговорень. “Так, Олю, але як ми це зробимо? У нас багато спільних кімнат і діти звикли грати разом,” відповіла Поліна. Увечері вони обговорили це зі своїми чоловіками. Сергій та Антон теж були збентежені.
“Можливо, варто зробити більше перегородок та організувати окремі зони?” – запропонував Антон. “Але ж ми не хочемо, щоб будинок перетворився на лабіринт. Дітям потрібне місце для ігор”, – заперечив Сергій. Якось Оля запросила свою подругу, архітектора, щоб отримати професійну пораду. “Я думаю, ви можете перепланувати простір так, щоб кожна сім’я мала свою зону, але й залишила спільні кімнати для дітей,” – сказала подруга. Поради подруги допомогли, і сестри почали активно планувати. Вони вирішили, що в будинку буде дві кухні, дві вітальні, але дитяча кімната залишиться спільною.
“Поліна, гадаю, це найкраще рішення. Так ми зможемо зберегти нашу близькість, але й у кожної родини буде свій простір”, – сказала Оля, посміхаючись. “Згодна, Олю. Наш будинок буде сповнений теплом, коханням та щастям,” – з усмішкою відповіла Поліна. І так, сім’ї знайшли золоту середину, дозволяючи кожному члену відчувати комфорт та тепло будинку, зберігши при цьому радість спілкування та близькість із рідними.