Листоноша Ольга принесла листа до Ірини. Коли Ірина прочитала листа, її обличчя зблідло: «Я тебе ніколи не пробачу! Життя тобі помститься!». Занепокоєна Ольга пройшла до Ірини в альтанку. Ірина розповіла свою історію… У дитинстві вона почувала себе некомфортно після народження брата Віктора.
Вона шукала розради у «бабусі та дідуся» у селі, де в результаті залишилася назавжди. Ці люди, стара нянечка та її чоловік, стали для неї справжньою родиною. Коли вони пішли з життя, то заповіли Ірині свій дім та чималі заощадження. Спадщина привернула увагу матері, яка зажадала від Ірини поділити її з Віктором.
Однак для Ірини Віктор був чужою людиною, а спадок символізував любов і турботу її «справжніх» бабусі та дідуся. Ірина як ніхто інший була впевнена в тому, що родинні стосунки створюються не на підставі реальних біологічних зв’язків, адже, здавалося б, тих чужих людей вона любила більше за своїх «родичів» у звичному розумінні цього слова.