Моя мати, єдина учасниця в моєму вихованні і підтримка в моєму житті, несла на собі весь тягар незадоволеності батька своїм життям, доки він не загинув, впавши з моста. Незважаючи на юний вік, я відчувала осуд сусідів за те, що ми не виявляли видимого горя. Мама невпинно дбала про наше майбутнє у місті, і в результаті купила квартиру, продавши наш сільський будинок. Вона працювала навіть тоді, коли її здоров’я слабшало. Після весілля з Валерієм ми стали жити безбідно.
Моя мама, яка пожертвувала всім заради мого майбутнього, брала на себе всі витрати за будинок, дозволяючи нам витрачати гроші на другорядну розкіш. Коли у нас народилися дві доньки, мама звільнилася з роботи, щоб допомагати доглядати дітей, а пізніше, щоб заробити та допомагати нам і фінансово, влаштувалася прибиральницею. З роками Валерій і, під його впливом, наші діти, ставали дедалі критичнішими по відношенню до моєї матері. Одного дня мама зникла, не залишивши жодного сліду . Діти, як мені здалося, зраділи перспективі отримати більше простору, а Валерій «схвалив» їхню радість.
Потрібен був тиждень, щоб знайти маму в селі. Усвідомивши її величезний внесок, я вмовила її повернутися. Після повернення Валерій поставив ультиматум: чи він, чи мама. Я вибрала маму. Я сказала своїм дочкам, що якщо вони не збираються шанувати свою бабусю, то хай живуть із батьком. Моє життя після цього змінилося до невпізнання. Я почала більше займатися господарством, дочки допомагали, а Валерій переїхав до своєї мами, і всі залишилися задоволені!