Ми з мамою жили у двокімнатній квартирі, яка колись належала її другому чоловікові, дядьку Остапу. Я була надто мала, коли він помер, щоб мати якісь спогади про нього. Плюс, я ніколи не знала свого біологічного батька. Ми і з моєю бабусею не ладнали, головним чином тому, що вона не схвалювала мою матір.
Після смерті дядька Остапа моя мати почала пити, і було несамовито спостерігати за її занепадом. Щоб вирватися з цього оточення, я переїхала в інше місто вступати до коледжу і зрештою знайшла роботу.
Відвідування будинку після другого курсу стало для мене сильним ударом. Квартира була у жахливому стані . Я зіштовхнулася віч-на-віч зі своєю матір’ю, пригрозивши розірвати стосунки, якщо вона не зміниться. Зрештою, з важким серцем я повернулася до своїх занять, але спілкування між нами припинилося. Через багато років, закінчивши навчання, я вирішила повернутися додому. На свій жах, я дізналася, що моя мати померла два роки тому, і сусіди організували її похорон.
Коли я відвідала свою бабусю, вона звинуватила мене в тому, що я покинула свою матір, ігноруючи той факт, що вона зробила те саме. Що ще гірше, вона продала квартиру моєї матері, залишивши мене без даху над головою. Згодом я переїхала, вийшла заміж і народила дітей. Коли моя бабуся нещодавно звернулася до мене за допомогою на старість, я не змогла змусити себе допомогти, все ще відчуваючи біль від її минулих вчинків.