Мишко повертався додому пізно ввечері після важкого робочого дня. Він був втомленим і мріяв про гарячий душ та затишне ліжко. Однак, увійшовши у двір свого будинку, він раптом побачив маленьку дитину, яка стояла у темряві. Перша думка була про те, що дитина, можливо, загубилася. ”Гей, маля, що ти тут робиш один?” – Покликав його Мишко, але малий залишився стояти нерухомо.
Мишко вирішив підійти до нього, але, придивившись, він закричав від несподіванки. Виявилося, це був ніякий не малюк, а глиняний гном, який змайстрував сусід і поставив на подвір’ї. ”Ха-ха-ха, ну ти і дурник!” – почув Мишко сміх з темряви. То був його сусід Валера, який дивився на нього з вікна свого будинку. ”Не лякай мене так, дурень!” – Закричав Мишко, відчуваючи, що його серце б’ється від переляку. ”Вибач, брате, не втримався!” – Сміючись, відповів Валера.
Мишко зрозумів, що його сусід вирішив пожартувати з нього, і, хоча він був трохи скривджений, але все-таки посміхнувся. Зрештою, це було дійсно смішно. Наступного дня Мишко вирішив помститися Валері. Він купив у магазині штучного павука та повісив його на дверну ручку сусіда. Коли Валера виходив з дому і побачив павука, то голосно скрикнув з переляку. Мишко, який весь цей час спостерігав з вічка своїх дверей, відчинив їх і не міг стримати сміху. ”Тепер ми квити!” – Крикнув він Валері. Сусід усміхнувся і кивнув у відповідь. З того часу вони почали часто жартувати один з одного, а в результаті стали справжніми друзями.