Катерина Сергіївна була вже на пенсії та звикала до тиші своєї квартири. Тому голос за дверима, що раптово порушив цю тишу, змусивши її здригнутися. «Відкрийте, це працівник газової компанії!» – почувся рішучий голос. Придивившись до фігури у вічко дверей, Катерина Сергіївна не впізнала чоловіка. Її перша думка була: «Це може бути будь-хто, навіть злодій, який видає себе за співробітника!» Обережно відчинивши двері на ланцюжок, вона запитала: «Вибачте, але ви хто? Я ніколи не бачила вас.»
Чоловік посміхнувся:«Мене звуть Дмитро. Я новий співробітник. Перепрошую за раптовий візит, але у нас планова перевірка обладнання.»Катерина Сергіївна, трохи заспокоївшись, відчинила двері повністю. Поки Дмитро оглядав лічильник, вона приготувала чай. Після роботи чоловік із вдячністю прийняв її пропозицію відпочити та попити чаю.«Мені завжди подобалося спілкуватися з досвідченими людьми. Ваші розповіді – це історія живим язиком», – сказав він.
Катерина Сергіївна засміялася:«А я завжди рада новому спілкуванню. Нудно ж мені одній.»Вони довго розмовляли на різні теми: про роботу, подорожі, музику. І обидва відчували, що їхня розмова стає все більш особистою і теплою. Катерина розповіла про свого покійного чоловіка, а Дмитро – про своє дитинство та мрії.«Ви чудова жінка, Катерино Сергіївно. Рідко зустрічаєш таких, хто вміє слухати та дарувати тепло,» – сказав Дмитро.
Вона подивилася на нього, і в її очах було видно ніжність.«І ви дуже приємний молодий чоловік, Дмитре. Рада, що познайомилася.» Того вечора, коли Дмитро вже йшов, обидва зрозуміли, що між ними щось глибше, ніж просто випадкове знайомство. І ця несподівана зустріч стала початком гарної дружби…