Галя поспішала до будинку свекрухи, Ганни Михайлівни, яка разом із сестрою поїхала до своїх родичів.Ганна Михайлівна, хоч їй було всього п’ятдесят п’ять років, відчувала гостру потребу у постійному спілкуванні з родичами.Усі родичі завжди з особливим блиском відзначали її дні народження.На одне зі свят Ганни пішло кілька місяців, протягом яких Галя, будучи вагітною та ведучи власне господарство, була обтяжена підготовкою та обов’язками у плануванні свята для свекрухи.
Чоловік Галі, Микола, намагався допомагати, але його напружена робота обмежувала його можливості.Коли урочистості нарешті закінчилися, і Галя передчувала спокій у зв’язку з народженням другої дитини після важкої вагітності, Ганна вирушила у чергову поїздку, зваливши на Галю турботи про господарство та сварливого свекра.Свекор виявився недбайливим, повертався додому лише поїсти та поспати, а Галя з Миколою жонглювали обов’язками між двома будинками.
Переломним моментом стало те, що свекор відчитав Галю за невчасну подачу обіду. Галя не витримала і вирішила піти з дому разом із своєю родиною.Микола підтримав її, залишивши батька справлятися самостійно.Наступного дня родичі стали лаяти Галю за те, що вона покинула старого. Микола захистив дружину та сказав, щоб вони самі допомогли йому, якщо їм це так важливо.Коли Ганна повернулася, вона, нарешті, почала ставитися до Галі з повагою, усвідомивши недоліки свого чоловіка… ну, і свої теж. З того часу Ганна стежила за тим, щоб чоловік завжди був поруч із нею і перестала звалювати на невістку свої обов’язки по дому.