Я ніколи не була близька зі своєю сестрою Галиною, і наші шляхи розійшлися після того, як я вийшла заміж і переїхала до чоловіка, залишивши наш сімейний будинок. Галина теж вийшла заміж, але вони переїхали до нашої мами, спритно розділивши будинок на дві частини. Ми з сестрою усно домовилися, що половина будинку врешті дістанеться мені, і я сподівалася, що до цієї розмови ми більше не повернемося.
Ми з чоловіком прожили разом 10 років, потім продали будинок та переїхали до Канади, де сподівалися розпочати нове життя. На жаль, гроші швидко скінчилися, і нам довелося винаймати квартиру. Після 10 років життя в Канаді та болючого розриву з чоловіком, який знайшов собі іншу, я у розпачі повернулася до України.
Я була вражена, виявивши, що наша 69-річна мати живе у маленькій літній кухні, а моя племінниця, дочка Галини, займає мамину частину будинку. Галина відкинула мої претензії на будинок, припустивши, що я маю гроші, привезені з Канади, і повідомила, що вмовила нашу матір офіційно подарувати їй мою половину будинку.
Зраджена не тільки чоловіком, а й сестрою, і матір’ю, я була в розпачі і не знала, куди йти. Вчинок сестри продемонстрував такий рівень безсердечності, на який я ніяк не очікувала навіть від свого ворога. Не маючи ні грошей, ні заощаджень, я опинилася у найважчій ситуації, оплакуючи втрату сім’ї та даху над головою.