Софія Сергіївна, моя свекруха, вийшла заміж за батька мого чоловіка з найсильнішого кохання, одразу після школи та його служби в армії.Мій чоловік, Женя, завжди з любов’ю розповідає про їхню щасливу родину.Софія, закінчивши школу, зайнялася бухгалтерією, у результаті працювала головним бухгалтером у відомій фірмі.Батько Жені помер, коли йому було близько десяти років.Софія, будучи вже матір’ю-одиначкою, виховувала своїх синів, прищеплюючи їм самостійність, частенько нагадуючи, що матеріально не підтримуватиме їх після закінчення школи.
Протягом усіх шкільних років Софія дбала про те, щоб сини здобули хорошу освіту. Коли ми з Женею вирішили одружитися, вона щедро сплатила наше весілля і навіть медовий місяць, але дала зрозуміти, що надалі ми житимемо самостійно. Свекруха брала мінімальну участь у нашому житті, незважаючи на те, що якийсь час була єдиним реальним джерелом допомоги. Навіть мій дівер, який жив з нею під час навчання в університеті, не отримував жодної фінансової допомоги від матері.
Коли у нас народилася донька, Софія подарувала пакет із речами для дитини, але потім знову відступила та надала нам повне забезпечення нашої доньки. Незважаючи на наші численні прохання посидіти з дитиною, свекруха постійно нагадувала, що своїх синів вона виростила без сторонньої допомоги, і нам слід було б зробити те саме. Відмова Софії допомогти нам, незважаючи на те, що вона знає, що в нас немає інших варіантів допомоги, викликає здивування.
Мої батьки, хоч і відчувають матеріальні труднощі, все ж таки іноді пропонують допомогу. Софія, яка живе у комфортних умовах, здається байдужою до наших проблем. Вона навіть натякнула, що якби їй захотілося виховувати дітей, то вона могла б сама народити ще одного. Зрідка вона балує нас подарунками. Під час мого грипу вона недовго сиділа з нашою дочкою. Але як тільки я одужала, свекруха знову випарувалася. Така вона у мене незвичайна, звісно!