На галасливій весільній вечірці Марина почувалася втраченою і самотньою: серце щеміло, коли вона непомітно пробиралася до виходу.Її сестра Надя виходила заміж за Артема – чоловіка, яким захоплювалися багато дівчат, зокрема і Марина. Спогади про першу зустріч, про те, як вони разом навчалися в школі, залишили незабутній слід у серці Марини. Вона завжди відчувала себе в тіні Наді, починаючи з того, що сестрі завжди діставався найкращий одяг, і закінчуючи тим, що вона отримувала більше уваги та прихильності батьків.
Мати часто порівнювала їх, хвалила Надю та критикувала Марину за успіхи у навчанні та відсутність амбіцій відповідно. Марина проводила літо зі своєю розуміючою бабусею, в селі, рятуючись від міського стресу. Бабуся була людиною, яка щиро дбала про неї, вислуховувала її проблеми і підтримувала її мрії. Під час перебування у бабусі Марина любила писати. Вона створювала чудові, проникливі оповідання. Якось сестра Надя виявила цей прихований талант і запропонувала Марині опублікувати свої твори.
Проте любов до письменства була не єдиною таємницею, яку приховувала Марина. Вона була закохана в Артема ще зі шкільної лави. Його заручини з сестрою розбили їй серце і змусили задуматися про те, чому не вона стала його обраницею. Після весілля Наді та Артема Марина з’їхала від батьків, зосередилася на роботі та продовжила писати. Її розповіді періодично публікувалися, і вона знайшла спокій у своєму самотньому житті.
Проте складне життя Марини обірвалося, коли на одному із сімейних свят Артем зробив несподіваний та недоречний випад у її бік. Надя, неправильно витлумачивши ситуацію, звинуватила Марину у зраді, внаслідок чого їхні стосунки перервалися на два роки. Вони помирилися тільки після того, як Надя, розлучившись із Артемом і усвідомивши свою помилку, вибачилася перед Мариною за свої необґрунтовані звинувачення. З того часу вони поклялися ніколи більше не дозволяти чоловікам вставати між ними.