Валентина почала готуватися до весілля своєї дочки Ірини, як тільки та оголосила про заручини з однокурсником Олександром. Незважаючи на те, що Ірина запевняла мати, що всі приготування до весілля візьме на себе багата родина Олександра, Валентина, яка виростила Ірину одна і присвятила їй все своє життя після того, як чоловік пішов, не могла залишитися байдужою. Незважаючи на скромне матеріальне становище, Валентина купила нову сукню для урочистостей та мікрохвильову піч як весільний подарунок, що викликало напругу між матір’ю та дочкою через яскравий контраст із грандіозним подарунком сім’ї нареченого – трикімнатною квартирою.
Все дійшло до того, що Ірина попросила матір не бути присутньою на весіллі, що завдало Валентині душевного болю. За рік Ірина народила сина. Цього разу Валентина наполягла на своїй присутності, завітавши до лікарні в день виписки, а потім і до будинку онука. Незважаючи на бажання підтримати дочку як нову матір, ґрунтуючись на власному досвіді, Ірина попросила її триматись на відстані. Це дуже засмутило Валентину, і вона вирішила переїхати до своєї сестри до столиці.
Проте ситуація змінилася, коли Ірина вийшла на зв’язок і зі сльозами на очах запитала, чи може вона та її син жити з Валентиною та її сестрою. Хлопчик народився з порушеннями слуху, що стало причиною напруженого шлюбу Ірини і, як наслідок, розриву з Олександром. Сім’я возз’єдналася у столиці, підтримуючи один одного, і врешті-решт стала свідком того, як дитина почала говорити та чути – після нескінченних сеансів терапії. Під час цих подій Ірина неодноразово вибачалася перед матір’ю за свої минулі вчинки, усвідомлюючи, яку незмінну підтримку та любов вона отримувала від матері навіть перед труднощами…