Коли Галина готувала вечерю на кухні, вхідні двері брязнули, сповіщаючи про повернення сина зі школи. На її подив, він тримав у руках великий пакет із подарунками. Він сказав, що це новорічний подарунок від тітки Олени. Погодувавши сина, Галина відкрила пакет і виявила в ньому велику гарну вазу, яка належала їй… Це її спантеличило. Галина, Світлана, Ірина та Олена були давніми подругами зі школи. Незважаючи на нечасті зустрічі через особисті обов’язки, їм вдалося зберегти дружній зв’язок.
На недавнє запрошення Галини всі вони погодилися прийти до неї на чаювання. Коли всі зібралися, будинок сповнився радістю та сміхом. Накривши на стіл, Галина не забула принести фруктів. Наповнивши фруктами свою “нову-стару” вазу, вона поставила її на середину столу. Світлана першою відзначила сяючу красу. Галина зізналася у дивній історії про те, як вона отримала цю вазу від Олени. Визнання викликало сміх. Ірина першою наголосила, що подарувала вазу, бо не знала, що ще обрати.
Світлана також зізналася, що сховала вазу, тому що свекруха віддає перевагу кришталю, а Олена пояснила, що передала вазу Галині, бо та віддає перевагу маленьким вазам як столовому елементу. У відповідь на дражливу надію Світлани, що Галина не передасть їй вазу на наступне Різдво, та запевнила подруг, що ваза, потрапивши до неї, залишиться з нею. Вона запросила подруг насолодитися чаєм і поділитися своїми історіями, пригощаючись фруктами з вази, якою вони колись володіли.