Галина працювала цілими днями, щоб син не почував себе обділеним. Але одна його заява змусила жінку здригнутися.

Галина поверталася додому. Після довгого дня, проведеного в магазині за упаковкою овочів, тяганням важких мішків та коробок, а потім збиранням – на неї навалилася втома. Магазин закрився о 10-й, і громадський транспорт уже перестав ходити. Оскільки її змінниця захворіла, Галина працювала другий тиждень поспіль без вихідних. Хоча вона була виснажена, але не тримала зла. Їй потрібні були гроші. Того дня вона якраз отримала зарплатню. Тому й купила у своєму магазині різні продукти: крупи, картоплю, молоко. Дійшовши до своєї квартири на третьому поверсі,

вона поставила сумку із покупками біля взуттєвої полиці. Світло з-під дверей показало, що її син Юрко вдома. Звук, що пролунав із кімнати, змусив Галину завмерти на місці. Вона виявила Юру, що сидить на підлозі і плакав . Збентежена і злякана, Галина втішила його і спробувала зрозуміти його лихо. Юра скаржився на своє злиденне становище – застарілий телефон, відсутність комп’ютера, старий одяг – і те, що це є джерелом приниження серед однолітків. Це приголомшило Галину, і вона вийшла з кімнати, повернувшись з конвертом.

Вона запропонувала синові свою зарплату, доручивши йому купити все потрібне. Виник конфлікт, який закінчився тим, що Юра вибіг, залишивши Галину на самоті та у спустошенні. Вранці між ними повисла незручна напруженість, про нічну сварку не було сказано ні слова. Пізніше на роботі Галина підслухала розмову про резервний комп’ютер, який вона відразу попросила для Юри. Увечері вона поспішила додому, щоб поділитись новинами, але застала Юркові зануреним у свої книги. Коли вона повідомила про комп’ютер, Юра розповів про своє романтичне захоплення однокласницею та проблеми, які у зв’язку з цим виникли.

Через роки, прийнявши рішення не продовжувати навчання після школи, Юра влаштувався працювати на автомийку. Восени його призвали на службу, і Галина залишилася сама. У суспільстві прийнято прославляти материнську любов, але ми часом надто пізно розуміємо її глибину та масштаб. І все ж наші мами, де б вони не були, бачать наші запізнілий жаль і прощають нас. Адже материнське серце найкраще знає, як любити та прощати…

Leave a Comment