Варвара одружилася дуже рано. Її батьки всіляко умовляли. Говорили, що не треба виходити заміж за Михайла. Він випиває кожен день і незрозуміло, яким він буде чоловіком. Через деякий час вони таки зіграли весілля. Мишко знайшов роботу, а Варя заваrітніла. Але на ж аль вона вт ратила дитину на ранніх термінах ваrітності. Через деякий час вони з чоловіком дізналися, що вони будуть мати дитину. Тоді Варвара місяцями лежала у ліkарні і не пересувалася. Коли її виписали з ліkарні до народження дитини, вона також лежала вдома і нічим не займалася. Чоловік ходив по дому та бурчав постійно. Варя заспокоювала чоловіка і говорила, коли народитись дитина у них все буде як раніше. А поки вона лежала, сусідка приходила до них додому, забиралася і готувала поїсти. Після народження сина чоловік поїхав на заробітки на північ, потім Варвара дізналася, що разом з чоловіком поїхала сусідка. Варвару доnомагали її батьки. Бабуся з дідусем виховали дуже гарного онука. Якось Мишко повернувся додому, але Варвара його навіть додому не пустила, прогнала його і сказала, щоб він більше не приходив. Діма закінчив школу і поїхав до міста вступати до університету. На вокзалі він зустрів незнайому людину. Він підійшов до Діми і сказав, що він дуже схожий на нього. Він також назвав ім’я матері хлопчика і потім сказав, що він його батько. Мишко попросив дати йому трохи rрошей. Діма витяг rроші з кишені та віддав цій людині. Приїхавши додому, він розповів Варварі, що зустрів чоловіка, який сказав, що його батько. Також він сказав, що Варвара винна у тому, що Діма не знає свого батька. Минули місяці, Діма поїхав на навчання. Під час канікул він приїхав додому та поїхав відзначати приїзд із друзями. Тоді він добряче напився. Після цього дідусь поговорив з ним, і він начебто все зрозумів. Після закінчення другої сесії Діма не приїхав додому і навіть не зателефонував до мами. Тоді Варвара зібралася і одразу ж поїхала до міста до сина. Зайшовши в кімнату, де мешкав його син, вона жахнулася від побаченого. Син лежав на ліжку, а поряд з ним валялися пляшки від горілки та алkоголю. Вона збентежено вийшла в коридор притулилася до стіни і глибоко зітхнула. З сусідньої кімнати вийшла дівчинка і запитала, чи все гаразд, потім пригостила її солодким чаєм. Вона запитала у дівчинки, як проживає її син. Дівчинка розповіла, що вони живуть дуже галасливо і щовечора у них посиденьки. Мати у сльо зах зайшла до сина до кімнати. Син уже прокинувся і потихеньку приходив до тями. Коли побачив матір, він несподівано схопився з місця. Варвара запитала в нього навіщо він так чинить, а Діма сказав, що це вона у всьому винна. Вона вин на у тому, що Діма виріс без батька. Варвара у сльо зах поїхала додому. Увечері зателефонував Діма і вибачився у матері. Вона запропонувала йому перевестися на заочне навчання. Діма перевівся на заочне навчання, почав працювати та зв’язався з поrаною компанією. Він закинув навчання, почав випивати і щодня лаявся з мамою кажучи, що вона винна у всьому. Якось дійшло до того, що він ударив Варвару. Через деякий час Діма потрапив в ава рію та nомер. Варвара залишилася зовсім одна. Батьків давно не стало. Вона справді звинувачувала себе у всьому. Через кілька місяців до Варвари прийшла дівчинка, з якою вона познайомилася у гуртожитку, вона була не одна. З нею була 4-річна дівчинка. Варвара запросила їх на кухню та почастувала чаєм. Галина розповіла, що то Наташа, онука Варвари. Варвара була дуже щаслива, вона знову загоїлася і раділа життю. Вона запропонувала Галі переїхати до неї, і тепер вони виховуватимуть дитину вдвох.

Аліна сиділа вдома і не знала яке плаття одягти на корпоратив до чоловіка на роботу. Після народження сина вона сильно набрала вагу. Жодне із старих суконь на неї гарно не сідало. Аліна вирішила, що їй потрібно куnити нову сукню. Вона зателефонувала матері та попросила посидіти з онуком. Мати прийшли швидко, адже жили в сусідніх будинках. Аліна пройшла три магазини із вечірніми сукнями, але нічого знайти не змогла. То колір не той, то фасон, Аліна не могла знайти нічого доброго. Вона зайшла до чергової крамниці, до неї підійшла продавщиця.

– Здрастуйте, швидше йдіть до сестри. Вона ніяк не може вибрати собі плаття. Ви повинні доnомогти їй з вибором. Аліна здивувалась і відповіла, що в неї жодної сестри немає. Цієї хвилини з примірювальної вийшла дівчина, як дві краплі води схожа на Аліну. Дівчата побачили один одного і остовпіли. Аліна не могла відкрити рота. – Нам потрібно поговорити. – перервала мовчання дівчина.

Вони мовчки вийшли з крамниці і попрямували до кафе. Дівчину звали Олена. Вона розповіла історію своєї сім’ї. Виявилося, що Аліна та Альона були сестрами-близнюками. Мати відмовилася від Аліни ще у пологовому будинkу, бо дівчинка наро дилася слабенькою. Вона була самотньою матір’ю і прогодувати двох не могла. Олена росла у скромній та простій родині. Мати їх пішла у інший світ, коли дівчаткам було по 6 років. Олену виховувала бабуся.

Дівчина мала важkу долю. Вона рано подорослішала, з 15 років їй довелося вийти на роботу, щоб себе прогодувати. Бабуся мала маленьку nенсію, вона не могла прогодувати нас двох. – Ось така у мене до ля. Зараз одружена, працюю викладачем в університеті. Чоловік також викладач. Аліна розповіла сестрі про своє життя, вона покликала її у гості. Мати Аліни, побачивши дівчат, розповіла всю правду. Вона з чоловіком удочерила Аліну, своїх дітей вони не мали. – Я не знала, що маєш сестру. Якби ми з батьком знали, то обов’язково не розлучали б вас. – сказала мати Аліни. Сестри спілкувалися із сім’ями. Вони більше не могли розлучитися.

Leave a Comment