“Чому ти возз’єднуєшся з першим чоловіком?” – дивувалися мої подруги, – “у твоєму віці, та й з усім, що в тебе є?” Щиро кажучи, я не могла пояснити. Возз’єднання з моїм першим чоловіком, Степаном, здавалося немислимим після драматичного розриву, обіцянок ніколи більше не бачитись і майже двох десятиліть спільного життя з моменту нашого раннього шлюбу. Незважаючи на наше бурхливе минуле та подальше роздільне життя, що включає нових партнерів та особистісне зростання, доля звела нас знову разом на дні народження нашої дочки.
На мій подив, Степан перетворився, відродивши полум’я, яке я вважала давно згаслим. Ми непомітно відродили наші стосунки, і наше кохання розквітло заново, незважаючи на наше минуле. Коли Степан знову зробив мені пропозицію, я охоче прийняла її, і наше возз’єднання вразило всіх. “Зійтися зі Степаном? Ти зараз серйозно кажеш?” – питали друзі. “Я не можу цього пояснити”, – зізналася я. Наше бурхливе минуле, відзначене спекотними суперечками та остаточним відчуженням, не давало й натяку на примирення.
Проте на святі нашої доньки вигляд Степана сколихнув забуті почуття. Коли ми спілкувалися, старі іскри розгорялися з новою силою. Незважаючи на те, що наші шляхи та стосунки розійшлися, ця несподівана зустріч виявила стійку прихильність. Коли Степан зробив мені нову пропозицію, я схопилася за цю нагоду, і наші відроджені стосунки здивували та порадували наше оточення. Зараз, дорожчачи нашим возз’єднанням, я розмірковую про мудрість, яку ми набуваємо з віком, шкодуючи про відсутність її в молодості, але вдячні за другий шанс.