Марія Петрівна, засмучена, розмахувала квитками на літак, звинувачуючи невістку та сина Жору в тому, що вони ледарюють у її квартирі і не роблять свого внеску. Жора захищав їхнє становище, розповідаючи про свої плани та бажання доньки побачити море, а Марія вимагала негайного ремонту. Опинившись у центрі подій, Поліна спробувала заспокоїти дочку, стривожену сваркою. Склалося так, що сім’я була дружною, Марія запросила їх жити до себе, забезпечивши спочатку гармонійну атмосферу.
Однак згодом поведінка Марії погіршилася: вона критикувала методи господарювання і контролювала повсякденні справи Поліни, що посилилося під час її вагітності і навіть диктувала їй раціон. Незважаючи на напругу, Поліна мовчала, щоб не посилювати конфлікти, особливо з огляду на запальність Жори. Зрештою терпець Поліни вичерпався, особливо після наївної спроби Жори спланувати відпустку, не розібравшись у глибинних сімейних протиріччях. Довірившись Жорі,
Поліна розповіла про своє виснаження від багаторічного поганого поводження, що спонукало її рішуче переїхати у власний простір, дистанціювавшись від деспотичного впливу Марії. Марія, відчуваючи себе ображеною, спробувала відновити стосунки через обіцяний ремонт кухні, але Жора, усвідомивши токсичну поведінку своєї матері, вирішив розірвати коло провини та маніпуляцій, зосередившись на добробуті своєї родини.