Люська не злюбила мачуху, навіть не познайомившись із нею. Коли її батько, Сергій, оголосив, що вони житимуть із Мариною, Люська засмутилася, вважаючи, що їм із татом ідеально було жити й удвох. Згодом натягнуті стосунки між Люською та її мачухою не випарувалися. Марина намагалася зблизитися з Люською, але дитина трималася на відстані. Коли у Марини народився Артемко від Сергія, напруженість зросла, і динаміка сім’ї ще більше змінилася.
Вони практично не спілкувалися один з одним. Якось Марина запропонувала поїхати всією родиною на природу. На зупинці Артемко чимось подавився, і поки всі відволіклися, коляска з Артемкою покотилася дорогою. Люська кинулась рятувати брата, а Марина, прийнявши рішення в секунду, витягла Люську в безпечне місце, прийнявши на себе удар зустрічної машини. Коли Марина лежала з травмами,
Люська плакала і вперше назвала Марину мамою, тримаючись за її руку. Після одужання Марини ситуація у сім’ї змінилася. Вони стали більше цінувати один одного. Вдома було наведено лад, і Люська зраділа, що мама (!) повернулася, але особливо вона, звичайно, зраділа її млинцям. Бо так, як Марина, більше ніхто їх не готував. Марина обійняла дочку та пообіцяла навчити її кулінарній майстерності, що ознаменувало початок нового життя та нових стосунків між ними.