Маргарита та Микита познайомилися, коли обом було по 25 років. Маргарита хотіла мати дітей та сім’ю, але Микита наполягав, що йому ще рано, воліючи спочатку насолодитися життям. Такий підхід засмучував Риту, але вона сподівалася згодом переконати його. Коли Рита дізналася, що вагітна, то чекала, що Микита буде щасливим. Але натомість він став наполягати на перериванні вагітності, що підтримували його батьки. Рита відмовилася, вирішивши зберегти дитину.
Через місяць Микита передумав, пославшись на можливі ускладнення здоров’я Маргарити після такої процедури, але потім заявив, що після народження дитини вони відправлять його до дитячого будинку. Рита знову була розбита горем, але сподівалася, що після пологів усе зміниться. Коли народився їхній син Віталій, Микита залишався непохитним і дав Риті підписати папір про відмову від дитини.
Жінка, природно, відмовилася, і Микита зник з їхнього життя того ж дня. З того моменту минуло 5 років. Рита виховувала Віталіка одна, з невеликою допомогою батьків. Образа на Микиту заважала їй заводити нові відносини, і їй довелося перейти на низькооплачувану роботу зі зручнішим графіком. Одного ранку Микита зателефонував їй після довгих років мовчання. Рита ігнорувала всі його дзвінки та повідомлення. Зрештою, він зустрів її біля будинку, вибачився і попросив шанс возз’єднатися з нею і зустрітися з сином. Рита, не знаючи, як вчинити, опинилася перед складним вибором. Хіба вона зможе пробачити людину, яка так легко відмовилася від своєї дитини?