Відносини Вадима з тещею, Єлизаветою Павлівною, були терпимими лише тоді, коли вона готувалася виїхати після візиту. Взаємна зневага була відчутною, і їхнє спілкування зводилося до кількох обов’язкових приводів на рік. Однак неприємний випадок, який вимагав від Єлизавети Павлівни звільнити затоплену квартиру, змусив її переїхати до Вадима та його дружини, порушивши їхнє спокійне життя. Єлизавета Павлівна швидко зайняла найважливіше місце в їх сім’ї, прискіпливо вивчаючи кожну деталь і нав’язуючи Вадиму завдання, ностальгічно порівнюючи його з колишніми залицяльниками його дружини.
Вона постійно критикувала його турботу про дочку, що негативно позначалося не тільки на Вадимі, а й на їхній подружній гармонії. Загальна кухня перетворилася на поле битви кулінарних уподобань матері та дочки, що призвело до пропуску прийомів їжі та загострення напруженості. Прагнення Єлизавети Павлівни до чистоти оволоділо їхніми вихідними, залишивши подружжя виснаженим і позбавленим звичного неквапливого перепочинку.
Не в силах більше терпіти, Вадим вирішив поговорити з дружиною наодинці у кафе, запропонувавши їй фінансово допомогти Єлизаветі Павлівні з ремонтом квартири, щоб відновити свій та її особистий простір. Рита спочатку відреагувала на пропозицію Вадима як на безсердечну. Однак, не витримавши настирливу присутність матері та особливо настирливу лекцію про її нікудишнє материнство, Рита погодилася з необхідністю її повернення додому.
Їхня пропозиція викликала обурення Єлизавети Павлівни, і вона роздратовано пішла. Хоча майбутнє їхніх сімейних відносин залишалося невизначеним, Рита усвідомила важливість встановлення кордонів для збереження свого шлюбу, уявляючи собі майбутнє, в якому візити матері будуть знову короткими та рідкісними.