Віка завжди вважала, що знає все краще, особливо, коли мова заходила про щастя її брата, Олексія. Тому, коли вона побачила іскорку між ним та своєю близькою подругою Оленою, вона не могла втриматися від спокуси звести їх. Спочатку все йшло як по маслу: Олексій та Олена швидко знайшли спільну мову, їхні стосунки стрімко розвивалися, і незабаром вони оголосили про заручини. Віка була в захваті, пишаючись своєю роллю купідону. Однак невдовзі після весілля Віка почала помічати зміни. Олексій став рідше з’являтися на сімейних зустрічах, а коли приходив, часто виглядав напруженим. Віка не могла зрозуміти, в чому справа, поки одного разу не почула від мами: “Твоя Олена, здається, налаштовує Олексія проти нас.” “Це неможливо,” – заперечила Віка, не вірячи своїм вухам. “Олена – моя подруга, вона не могла…”
Але коли вона спробувала поговорити про це з Олексієм, його відповідь змусила її завмерти: “Олена права, ми повинні будувати своє власне життя, не дозволяючи сім’ї втручатися в кожний аспект наших відносин.” Віка залишилася розгубленою. Вона зрозуміла, що ненавмисно стала причиною розбрату між братом та сім’єю. Намагаючись виправити ситуацію, Віка вирішила поговорити з Оленою. “Олено, я знаю, що ти хочеш кращого для Олексія, але чи не здається тобі, що ми могли б знайти компроміс? Сім’я для нього важлива”, – обережно розпочала Віка. Олена зітхнула: “Віка, я не намагаюся налаштовувати його проти вас. Я просто хочу, щоб ми з Олексієм мали свій простір і могли приймати рішення разом, не оглядаючись на чужу думку.” Ця розмова стала початком довгого шляху до порозуміння. Віка усвідомила, що її бажання контролювати стосунки брата було хибним. З плином часу, завдяки відвертим бесідам та бажанню зрозуміти один одного, сім’я знайшла спосіб існувати гармонійно, поважаючи межі та вибір кожного.