Виросши в селі, я цінувала незалежність, яку давав приватний будинок. Переїхавши до міста на навчання, я спочатку жила у гуртожитку, потім на орендованій квартирі. Через роки, маючи стабільну роботу, я спробувала повернути дитячу свободу, знявши приватний будинок. Однак цей досвід дав мені цінний урок: життя в квартирі підходить мені набагато більше. Спочатку я вважала, що приватний будинок дасть мені свободу і простір для таких захоплень, як садівництво або утримання теплиці. Проте реальність постійних інвестицій та обслуговування швидко стала очевидною.
Кожен проект від квітника до розведення курей вимагав значних витрат часу, сил і грошей. Витрати на комунальні послуги, такі як водопостачання та опалення, лише збільшували навантаження. Крім того , матеріально-технічні труднощі, пов’язані з проживанням за містом – нечаста наявність громадського транспорту та залежність від автомобіля – посилювали незручності. Подумавши над цим досвідом, я зрозуміла, що мої пріоритети тепер лежать в іншому місці. Простота життя в квартирі, вільної від виснажливих вимог щодо утримання нерухомості, дозволяє мені зосередитися на особистому та професійному житті. Цей вибір, продиктований практичністю і прагненням до легкості, ознаменував собою значне зрушення в моїх життєвих уподобаннях.