Через 10 років після нашого розлучення мій колишній чоловік знову з’явився, висловивши раптову зацікавленість у возз’єднанні з нашою дочкою Аліною. Дівчинці було 6 років, коли наша родина розпалася. Розлучення було особливо важким для Аліни, яка була близька з батьком до того, як він зник з нашого життя, перетворивши її обожнювання на серйозну образу. Тепер колишній чоловік звинувачує мене в тому, що я налаштував дочку проти нього. Звичайно, таке твердження було далеким від істини. Побачивши Аліну, вже підлітка з пірсингом і фіолетовими пасмами у волоссі, колишній чоловік дорікнув мені також і в тому, що я погана мати,
яка не зуміла розпізнати в таких діях дочки не прояв і індивідуальність – а ознаки бунтарства! Аліна, незважаючи на свою яскраву зовнішність, все ще залишається спокійною, вихованою і відповідальною дівчиною. Тому я й нагадала колишньому чоловікові про його відсутність і засумнівалася у його раптовому інтересі до виховання дітей. Спочатку Аліна підтримувала контакти з його батьками, але згодом вони теж віддалилися. Тепер навіть свекри погрожують забрати мою доньку до себе. На щастя, Аліна відміла можливість такого розвитку подій, давши всім зрозуміти, що не зацікавлена в тому, щоб жити з батьком – зрадником та його батьками. Загалом, очікування колишнього чоловіка теплого возз’єднання були, м’яко кажучи, нереальними…