Вихована строгими релігійними батьками, я жила життям, позбавленим днів народження та свят, що різко контрастувало з моїми однолітками. Я жадала свободи, заздривши однокласникам, які вільно спілкувалися один з одним, ходили в гості, святкували разом… Єдиною розвагою для мене були рідкісні прогулянки у парку; дружба із хлопчиками була під забороною. З п’ятого класу моя класна керівниця таємно дарувала мені подарунки на день народження; ми тримали це у таємниці від батьків. Цей таємний зв’язок відчувався як захист янгола-охоронця. Туга за свободою посилювалася в міру мого дорослішання. У 16 років я таємно зустрічалася з найсміливішим хлопчиком у школі, що призвело до несподіваної вагітності у 17 років.
У страху я зізналася батькам, і, як і очікувалася, їхня реакція була жахливою… Вони вважали мене ганьбою і вирішили, що я повинна поїхати, не бажаючи ростити ”дитину, народжену у гріху”… Втрачена й самотня, з невеликою валізою та грошима, я блукала вулицями, доки одна добра жінка не запропонувала допомогу. Вона надала роботу у своєму квітковому магазині та порожню квартиру. З вдячністю я погодилася, прийнявши знову набуту підтримку. Ставши матір’ю-одиначкою у 18 років, я боролася за наше місце під сонцем. Одного ранку я виявила,
що підгузник мого сина змінився, і ця загадка розкрилася, коли вночі я зіткнулася з незнайомкою в нашій квартирі. Із жахом я дізналася, що добра “незнайомка” була моєю біологічною матір’ю. Вона народила мене у 16 років і була змушена віддати мене до притулку. Вона володіла квітковим магазином і надсилала подарунки на мої дні народження, яких мої прийомні батьки благополучно позбавлялися. Вона доглядала мене на відстані, виконуючи дану собі обіцянку знайти мене. Тепер ми живемо разом, мама підтримує мене та мою дитину. Я зрозуміла, що моїм янголом-охоронцем завжди була моя мама, яка вела мене через несподівані повороти життя, поки я навіть цього не підозрювала.