У невеликому селищі міського типу, де всі мешканці знали один одного, мешкала дівчина на ім’я Олена. Її спокійний світ раптово перекинувся, коли її мама, Олена Сергіївна, оголосила про несподіване рішення включити до свого заповіту дочку своєї сусідки – Аню. “Мамо, але чому ти вирішила це зробити?” – Запитала Олена, намагаючись приховати своє здивування та розчарування. Олена Сергіївна зітхнула, сідаючи поряд із дочкою. “Аня мені як рідна. Після того, як її мати пішла, вона залишилася зовсім одна. Це мій спосіб допомогти їй у скрутну хвилину. Я знаю, ти зрозумієш мене”, – м’яко сказала мама, поклавши руку на плече Олени. Олена глянула на свою матір, намагаючись зрозуміти її мотиви. У її серці билися почуття: з одного боку, вона любила свою матір і поважала її бажання, з іншого – вона відчувала, що її власні інтереси опинилися на другому плані. Наступного дня Олена зустрілася з Анею у місцевому кафе. “Аня, я хочу поговорити про заповіт моєї мами”, – почала вона нерішуче. Аня подивилася на неї з подивом. “Про який заповіт?
Я й гадки не мала про це. Твоя мама завжди була до мене добра”, – відповіла вона. “Мама вважає тебе частиною сім’ї, і я теж. Але я не можу зрозуміти, чому вона вирішила включити тебе до заповіту?” – зізналася Олена. Аня взяла Олену за руки. “Слухай, я ніколи не хотіла стати причиною будь-яких розбіжностей між тобою і твоєю мамою. Може, ми повинні поговорити з нею разом? Я впевнена, у неї є свої причини, і вона пояснить нам все”. Олена кивнула, відчуваючи, як її напруга поступово йде. Вона розуміла, що Аня не винна у ситуації, і справді цінувала її пропозицію. Наступного дня вони разом пішли до Олени Сергіївни. Сидячи у затишній вітальні, Олена та Аня уважно слухали, як Олена Сергіївна ділиться своїми думками.
“Я завжди бачила вас обох як своїх дочок. Олено, ти – світло мого життя, і я хочу, щоб ти завжди була щаслива. Аня, ти стала частиною нашої родини, і я хочу підтримати тебе, наскільки це можливо. Включивши Аню до заповіту я хотіла показати, що ми – одна сім’я, і моя любов до вас обох безмежна”, – сказала Олена Сергіївна, беручи їх обох за руки. Олена відчула, як її серце наповнюється теплом. Вона зрозуміла, що любов і турбота її мами були набагато важливіші за будь-які матеріальні речі. Вона обійняла Аню та свою маму, відчуваючи подяку за таке особливе розуміння та підтримку. “Дякую, мамо. Я зрозуміла, що ти робиш все це з кохання. Аня, я рада, що ти стала частиною нашої родини”, – сказала Олена, і в їхньому будинку знову запанувала гармонія та розуміння.