Шлюб Людмили розпався, коли її дочці було лише 5 років: вона не змогла більше зазнавати зради чоловіка Василя. Незважаючи на її глибоку любов до нього, його роман із Тетяною, що відкрито демонструвався, став останньою краплею. Василь дав зрозуміти, що не перешкоджатиме її відходу і вона пішла, залишивши дочку в невіданні з приводу відсутності батька. Василь швидко зійшовся з Тетяною, залишивши Людмилу на самоті, з фінансовими труднощами та душевним болем.
Вона все ще любила Василя і ніяк не могла змусити себе перестати кохати його. Через 10 років Людмила зустріла Ігоря – одруженого чоловіка на 15 років старшого за неї. Він обсипав її увагою та подарунками, але вона не змогла полюбити його так, як колись любила Василя. Сама того не бажаючи, Людмила стала коханкою Ігоря. Коли вона завагітніла його дитиною, Ігор запропонував їй залишити заради них свою сім’ю, але Люда відмовилася, не бажаючи завдавати страждань іншим. Минули роки, старша дочка Людмили вийшла заміж, молодшій виповнилося 10 років. І саме в цей період вона несподівано зустріла Ігоря, який помітно хворів.
Він зізнався у своїй невиліковній хворобі і розповів, що включив їхню дочку до заповіту, не маючи уявлення, як відреагує його перша родина. Це одкровення спантеличило Людмилу. Розповісти молодшій дочці про її справжнього батька та познайомити їх – чи зберегти таємницю, яку зберігала десять років? Заплутавшись, вона довго міркувала про те, хто винен у хаосі в її житті: невірний перший чоловік, жінка, заради якої він її покинув, чи, можливо, вона сама?