Виховання дітей завжди здавалося мені одним із найскладніших завдань. Я завжди боялася зробити щось не так, виховати їх неправильно. Але завдяки книгам, які я прочитала, порадам моєї матері та відвіданим семінарам та урокам, згодом я почала відчувати, що справляюся зі своєю роллю мами. “Мамо, чому небо блакитне?” – Якось запитав мене мій молодший син, коли ми гуляли в парку. “Це через те, що світло відбивається та розсіюється в атмосфері,” – відповіла я, згадуючи статтю з наукового журналу, яку прочитала нещодавно. “А чому дерева зелені?” – Продовжував він свої нескінченні питання.
“Через хлорофіл, який допомагає їм поглинати сонячне світло,” – посміхнулася я, радіючи його цікавості. Щовечора перед сном я читала дітям книжки. Моя дочка любила казки, а син – історії про пригоди. Читаючи, я відчувала, як ми стаємо ближче, як формуються їхні погляди та інтереси. “Мамо, ти найкраща казкарка,” – сказала моя дочка якось, обіймаючи мене перед сном. “А ти найкраща слухачка,” – відповіла я, цілуючи її в лоб. Я пам’ятала слова моєї матері: “Важливо не лише вчити дітей, а й слухати їх”.
Її поради допомогли мені краще зрозуміти своїх дітей, поважати їхні думки та почуття. З кожним днем я відчувала, як зростають мої навички та впевненість у ролі мами. Я розуміла, що немає ідеального батька, але є нескінченне прагнення поліпшити віносини і розуміти своїх дітей. Мої діти вчили мене бути терплячою, уважною та люблячою. І я вдячна кожному дню, проведеному з ними, кожному досвіду, який ми поділяємо. Зараз я дійсно вважаю, що чудово справляюся зі своєю роллю мами, і це приносить мені величезне задоволення та радість.