Інга, 40-річна мати, бореться із поведінкою свого 12-річного сина. Йому стало нецікаво все, окрім телефону, і він навіть став учасником інциденту з крадіжкою. Незважаючи на те, що він з люблячої та уважної сім’ї, він поводиться неадекватно, грубить і риється в маминій сумці. Інга, яка нещодавно досягла керівної посади у своїй кар’єрі, подумує звільнитися з роботи, щоб стежити за кожним кроком сина. Її свекруха, Ірина Федорівна, яка завжди критикувала виховання Інги, пропонувала посилити дисципліну.
Однак Інга не наважується вдаватися до жорстких методів і вважає за краще пояснювати все усно, що, схоже, не діє на сина. Ірина подумує зводити хлопчика до дитячого будинку, щоб познайомити його з реаліями життя без батьківського піклування, сподіваючись, що це змусить його замислитися та змінити свою поведінку. Подруги Інги вважають такий підхід помилковим, і тепер Інга опинилася перед дилемою, розмірковуючи, чи може відвідування дитячого будинку стати ефективним способом подати добрий приклад і надати синові цінний урок про подяку та важливість сім’ї.