Останніми днями свого життя дід Віктор вирішив зібрати всіх своїх нащадків. Він хотів зробити останню зустріч, щоб розподілити своє майно. Усі зібралися у старому сімейному будинку, очікуючи, що кому дістанеться. Дід Віктор вручив кожному зі своїх дітей та онуків різні речі – нерухомість, гроші, цінні предмети. Але коли черга дійшла до молодшого сина, Анатолія, дід передав йому стару скриньку. Анатолій, здивовано взявши її до рук, не приховував розчарування. “Тату, це все, що мені дістається?” – не втримався Анатолій. ” Так, синку , але не поспішай з висновками.
У цій скриньці криється щось більше, ніж здається на перший погляд,” – таємниче відповів дід Віктор. Після смерті старого Анатолій, все ще незадоволений своєю “спадщиною”, відклав скриньку убік. Але одного разу, таки вирішивши розібратися з цим “даром”, він відкрив її. Усередині він знайшов старовинні листи та фотографії, щоденник свого діда, і невеликий ключик. Поринаючи в читання листів, Толя почав відкривати для себе нові сторони життя свого батька – його переживання, думки, історії про сім’ю. Кожна сторінка щоденника була сповнена мудрих порад та розповідей про минуле.
А ключ виявився від секретної скриньки, в якій зберігалися сімейні реліквії та листи предків. “Тато знав, що робить. Ця скринька – справжній скарб. Вона містить історію нашої родини,” – сказав Анатолій своїй дружині, здивовано перебираючи вміст скриньки. Згодом Анатолій усвідомив, що Віктор подарував йому щось набагато дорожче за матеріальні цінності. Він подарував йому пам’ять та спадщину, які були безцінними. Це відкриття змінило погляд Анатолія на життя та зміцнило його зв’язок з історією своєї родини.