Моє життя з Віталієм у селі було досить складним. Ми мали мало можливостей знайти роботу, а доходу ледве вистачало на утримання наших двох дітей. Віталій, землемір, працював із перервами і не вірив у своє просування. Я ж справлялася з усім удома – від господарювання та роботи в саду до догляду за нашими дітьми, які були близькі за віком і вимагали постійної уваги. До 30 років наслідки такого життя стали очевидними. Я відчувала себе і виглядала змученою, що різко контрастувало з моєю колишньою красою. Це усвідомлення сильно вдарило по мені під час зустрічі випускників школи, де я побачила Риту. Її колись не помічали, а тепер вона процвітала, коли я всіляко приховувала свій виснажений вигляд.
Слова Рити про важливість підтримки чоловіка, знайшли відгук у моєму серці, особливо, коли вона описала свої пристрасті до масажу і косметичних процедур. Я повернулася додому, переповнена горем і розгубленістю, але моя сім’я, здавалося, не звертала уваги на мої страждання. Пропозиція моєї хресної попрацювати за кордоном викликала в мені зміни. Зрозумівши, що обговорювати це з Віталієм марно, я поїхала на роботу за кордон без його дозволу, проінструктувавши його про домашні обов’язки. Діти, яким тоді було 10 і 11 років, залишилися під опікою батька. За кордоном я змінилася. Я була щаслива та ефективна на роботі. Там я й зустріла Пауло – мого роботодавця, який був не лише успішним, а й дбайливим.
Порівняно з ним Віталій здавався неадекватною істотою. Через три роки я повідомила Віталію про своє рішення розірвати наш шлюб. Я також усвідомила, що мої діти, які, здавалося, цікавилися лише тими грошима, які я могла їм відправити, не сумували за моєю присутністю. Незважаючи на їхні звинувачення в невдячності, я обрала своє щастя і вийшла заміж за Пауло. Тепер я знову відкрила для себе радість і омолодження завдяки любові, турботі і комфортному способу життя. Однак і це щастя було недовгим. Віталій під впливом своєї матері подав на мене позов про стягнення аліментів. Незважаючи на те, що я підтримувала їх навіть після нашого розставання, тепер уже за законом я була зобов’язана продовжувати фінансову підтримку. Ця ситуація змусила мене засумніватися у подяці та визнанні з боку своїх дітей у майбутньому. Тому я обрала насолоджуватися справжнім.