Соня, восьмирічна дівчинка, почувала себе скутою надмірною опікою батька Олексія, особливо після значної події, що сталася три роки тому. Перебуваючи в лікарні разом із двома іншими дівчатками, Валею та Дашею, Соня заздрила їхній свободі, почуваючи себе незручно через постійну присутність та контроль батька. Суворість Олексія була пов’язана з минулою подією, пов’язаною з матір’ю Соні , яка пішла від них до іншої сім’ї.
Соня, відчуваючи розрив із батьком, таємно зв’язалася з матір’ю, дізнавшись, що та не може її забрати. Це зміцнило Соніну впевненість у тому, що батько її не любить, і вона боїться, що її покинуть через те, що вона “погана дитина”. У лікарні Олексій, розмірковуючи про почуття доньки та свою поведінку, зрозумів, що йому потрібно змінюватися. Після розмови з матір’ю про кохання Соні до нього він висловив їй своє кохання, пообіцявши більше не бути суворим.
Цей емоційний момент довів Соню до сліз, вона була щаслива, що нарешті відчула батьківську прихильність. Спілкування Соні з подругами, Валею та Дашею, підкреслило контраст між їхньою безтурботністю та її власним замкнутим життям. Рішення Олексія стати більш люблячим і уважним і менш параноїдальними, що ознаменувало початок нового етапу в їхніх відносинах, показавши, що навіть найсуворіші батьки можуть відчувати глибоке кохання до своїх дітей.