Якось Ірина Петрівна звернулася до Оксани – подруги дитинства своєї доньки – усвідомивши, що та виглядає пригніченою. Оксана, зазвичай радісна і впевнена в собі, вже довгий час виглядала сумною та переможеною. Незважаючи на запевнення, що все гаразд, Ірина, добре знаючи її, наполягла на тому, щоб вони поговорили, і повела її до лави в парку. Оксана, не в силах ухилитися від розпитувань Ірини Петрівни, почала ділитися своїми бідами. Вона розповіла про те, як закохалася у свого майбутнього чоловіка Сашка під час навчання у коледжі, та про те, які зусилля вона докладала, щоб він звернув на неї увагу.
Після того, як вони одружилися, Оксана присвятила себе тому, щоб стати ідеальною дружиною. Вона здобула додаткову освіту, відточувала свої кулінарні навички і навіть навчилася в’язати, одночасно виховуючи двох їхніх синів, Володю та Андрія. Їхнє життя здавалося ідеальним, з фінансовою стабільністю та щасливою родиною. Проте Оксана помітила зміну у Саші, коли він почав проводити ночі поза домом, стверджуючи, що відпочиває з друзями. Спочатку вона не підозрювала про подружню невірність, але вивела його на чисту воду під час чергової сварки. Сашко зізнався, що в нього є інша жінка, і висловив жаль з приводу їхнього шлюбу.
Через три дні Сашко повернувся, стверджуючи, що його визнання було жартом. Оксана повірила йому, але її довіра була вже підірвана. Вона завжди була стривожена і нещасна, підозрюючи Сашка в невірності та відчуваючи себе негідною. Ірина Петрівна, розмірковуючи над історією Оксани, порадила їй розставити пріоритети у житті. Вона запропонувала жінці змінити свою поведінку, зосередитися на власному щасті та створити відчуття незалежності та таємничості. Ірина Петрівна вірила, що такий підхід відродить інтерес Сашка та потенційно врятує їхній шлюб, як це спрацювало у її власних відносинах. Того вечора Оксана відчула в собі сили змінити своє життя та динаміку стосунків.