Ніна Іванівна, повертаючись одного вечора додому з роботи, помітила незнайомця, який сидів на лавці біля її багатоквартирного будинку. Чоловік, який охайно одягнений і представився Григорієм Івановичем, стверджував, що живе десь поблизу, але нічого не міг згадати конкретно про свою особистість. Незважаючи на своє замішання та первісне небажання, Ніна відчула себе зобов’язаною допомогти йому, як мінімум, через його інтелігентну зовнішність та приємні манери. Вона запросила Григорія зайти погрітися до неї та випити чаю. Чоловік згадав про свій план переночувати у неопалюваному під’їзді будівлі, але Ніна не могла залишити його в такій ситуації та дозволила йому залишитися на ніч.
Кілька годин Ніна не могла заснути, але зрештою змогла – під звуки мирного хропіння Григорія. Наступного ранку Григорій здивував Ніну сніданком, продемонструвавши свою подяку та кулінарні здібності. Жінка, яка після розлучення жила сама і виховувала свого сина Андрія, була зворушена цим жестом. За сніданком вона дізналася, що Григорій і раніше страждав на провали в пам’яті, ймовірно, через стрес, викликаний смертю його дружини багато років тому. Дочка Олена клала записку з його ім’ям та адресою в його гаманець, щоб допомогти у подібних ситуаціях. Недавній провал у пам’яті Григорія був викликаний спекотною суперечкою з Оленою через її сумнівного нареченого, через що він мимоволі вирушив у незнайоме місто.
Незважаючи на те, що Григорій тепер знав, хто він такий, він не наважувався повертатися додому, знаходячи втіху в присутності Ніни. Ніна, зворушена становищем Григорія та його добрим характером, поступово почала приймати його прихильність. Навіть син Андрій порадив їй подумати про серйозні стосунки з Григорієм. Зрештою, Ніна та Григорій вирішили жити разом, спочатку у селі Ніни, а потім у міській квартирі Григорія після того, як Олена з’їхала до свого чоловіка. Згодом подружжя купило великий будинок у селі, насолоджуючись мирним життям в оточенні природи та сімейними візитами.